Післявоєнний період або відбудова

В селі відновила свою діяльність сільська Рада, головою якої став Ткачук Денис, секретарем - Ярославський Василь.   Спочатку були організовані земельні громади, які відіграли основну роль у відбудові сільського господарства, створюючи супряжні групи для проведення польових робіт.  Будова нового життя спонукала наших хліборобів до нового колективного господарювання. У 1947 році в Слободі було створено новий колгосп «Правда Буковини». Головою правління було обрано знову Формоса Дениса.

        В колгоспі об’єдналося 63 господарства, усуспільнивши 180 га сільськогосподарських угідь. У дуже важких умовах проходила весняна сівба 1947 року. Бракувало посівного матеріалу. Не було тягової сили.  Велике значення для колгоспу мала допомога Садгірського МТС, яка в 1948 році закріпила за колгоспом тракторну бригаду, забезпечивши колгосп тракторами та іншою технікою.  На чолі бригади став Стефанюк Ілля.  На початку 1949 року було остаточно завершено колективізацію. В колгоспі об’єднались 373 господарств. Не зважаючи на наслідки війни колгосп поступово зростав, зрозуміло, завдяки активній участі його трударів і держави, яка на придбання відповідного реманенту відпускала великі кредити. Сад гірська МТС забезпечила колгосп тракторами, виконуючи трудомісткі роботи.В 1950 році колгосп «Правда Буковини» об’єднався з колгоспом «Нове життя» с.Ревківців. У колгосп об’єднались 640 дворів, усуспільнивши 1591 га орної землі .  Головою правління було обрано Атаманчука. У 1957 році колгосп змінив свою назву на ім. Кірова, а в 1963 році у зв’язку з реорганізацією районів став іменуватись ім. О.Кобилянської.

     У 1947 році була створена партійна організація колгоспу.  Ініціатором і секретарем цієї організації був Гармаш Іван Несторович, директор Слобідської восьмирічної школи. З 1965 року колгосп перейшов на гарантовану грошову оплату праці. У 1971 році виплачувалось на один вихододень 3,9 крб., а також 1 кг хліба на кожний зароблений карбованець. Фонд оплати трудодня, порівнюючи з 1950 роком зріс у 15 разів.   Багато було зроблено теж для культурно-масової роботи. В сільському парку, у центрі села побудовано Будинок культури.   Тут проводились лекції і бесіди, влаштовувались концерти, вечори для молоді.  У роки ВВ війни в рядах Червоної Армії воював 231 житель с.Слобода і с.Ревківців. 132 з них загинули смертю хоробрих. Багато учасників війни були нагороджені орденами і медалями. Полеглим у боях колгосп ім.О.Кобилянської поставив пам’ятник-обеліск в сільському парку.      З часів румунської окупації у селі не було жодної установи по охороні здоров’я трудящих. За радянської влади було створено фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія, зуболікарський кабінет.  За радянської влади с.Слобода набуло зовсім іншого вигляду. Протягом цього часу колгосп ім. О.Кобилянської зміцнів, зросло тваринництво і земля стала давати непогані урожаї.

       Цілком інший вигляд має село, не відстав і його мешканець: зник сардак, манта, мунтян, сорочка власного виробу, не стало постолів.  Різниця між селянином і жителем міста зникає.  Якщо за румунської влади в селі не було жодного приймача, то за Радянської влади село стало повністю радіофікованим і електрифікованим.  Велике значення в житті сучасного хлібороба має книжка і газета. У Слободі працюють дві бібліотеки з книжковим фондом 20 тис. примірників.  У селі за кошти колгоспу споруджено три будинки. У перших двох розміщено два магазини і їдальню. У третьому знаходиться павільйон побутового обслуговування.      Завдяки трудовим зусиллям усіх колгоспників колгосп ім. О.Кобилянської став економічно розвинутим господарством. Найбільше досягнень в колгоспному виробництві, як і в рільництві так і в тваринництві дають люди-передовики.  В селі є кооператив «Старт» по пошиттю легкого взуття. На сьогоднішній день у селі збудовано газопровід, перша лінія якого була введена 1996 року.  У 1979 році колгосп був перейменований в колгосп ім. Радянської Армії, бо до нашого господарства приєднали колгосп ім. Леніна с.Зелений Гай, так наше господарство існувало до 1986 року.  У 1986 році відбулося роз’єднання господарств і колгосп знову прийняв назву ім. О.Кобилянської. У 1994 році по рішенню загальних зборів колгосп ім. О.Кобилянської перейменований у спілку селян ім. О.Кобилянської, яка існує і сьогодні. Сьогодні на території села проживає 1423 чоловік.