Демографія та аграрна справа

Що сталося із Слободою? Чи вона відійшла до Австрії, чи залишилась з Молдавією. Переглянувши історію Буковини, ми знаходимо згадку про Австрійську Новоселицю. Там сказано, що Новоселиця, яка в той час називалась Строештами, залишалась за Молдавією. Прикордонна таможня знаходилась в Боянах. За Бухарестським договором 1812 року Новоселиця була приєднана разом з Бессарабією до Росії. Кордон між Австрією і Росією залишався той самий по річці Рокитна. Далі там сказано , що 1828 року кордон був вправлений. Він пішов по р. Рокитна до самого Прута. Внаслідок цього частина Строештів відійшла від Росії до Австрії, а решта залишилась за Росією, і перейменовано на Новоселицю. Де залишилась Слобода? Відповідь на це така. У 1940 році була нагода заглянути в церковні книги по реєстрації народжень і шлюбів. Там вказано що до 1825 року слобідські люди відвідували церкву у Ревківцях. Всі народження і шлюби зареєстровані саме там. Виявляється, що Слобода разом з Новоселицею залишилась за Молдавією, а після анексії Бессарабії Росією була до 1825 року в складі Росії. А в котрий час виникла Слобода? По архівних даних Слобода заснувалася 1782 року вільними селянами. В той час територія Слободи була власністю монастиря, вже в той час в селі налічувалося понад 51 сім’я. Зрозуміло, що за один рік в ті часи не можна було назбирати таку кількість сімей. Далі архівні дані свідчать, що в 1774 році в селі було 57 сімей, а в Рідківцях лише 37. В селі яке на тому самому місці стояло вже сотні років, а Слобода тільки виникла.  

           В 1782 році в Слободі – 51 сім’я, на 6 сімей менше ніж у 1774 році. Всі архівні дані суперечили. З одного боку вони свідчать, що Слобода заснувалась 1780 року, а з другого, що вже в 1774 році в Слободі було 57 сімей. Висновок з цього такий: Слобода виникла на початку XVIII століття. Хто ж був засновником Слободи? Що змусило його до цього? Слобода була заселена вільними селянами. А хто був ініціатором цієї справи нам не відомо. Відомо тільки те що, за часів Молдавії власником землі був монастир Слатина. Територія села Раранча була досить великою і простою. Вона простягалась від Топорівців і Магали до села Рокитного і Ревківців. Починаючи від села Рокитна вона клином вздовж річки Рокитна врізувалась в боянську територію. Через таку віддаль цей клин лежав пусткою, не оброблявся. Тут потрібно пригадати, що монастир Слатина як і інші монастирі свої землі здавав в оренду. І, само собою, що хтось був і орендарем мо пастирської землі с. Раранче. Цей пан – орендар був зацікавлений щоб земля не пустувала, а давала прибутки. Тому він на земельній ділянці с. Слобода будував фільварок. Доказом цього залишились греблі від ставка яким користувався фільварок. Це місце, як видно, було дуже не вигідним і нерентабельним бо, біля фільварку не було поселення. А не було тому, що сюди не проходила ніяка дорога ні на Бояни, ні на Раранче. І певне, що фільварок не займався культивацією землі, а тільки скотарством. А тому пан задумує перенести фільварок на дорогу, яка йшла з Ревківців на Бояни. Вперше фільварок побудувався в центрі села нижче теперішньої церкви, де зараз розташувалась Слобода, і де побудувались Пашківські, Гуменюк, Макаренко. Після скасування панщини фільварок було перенесено на те місце, де тепер будівлі колгоспу ім. О. Кобилянської.

          Як жилося першим поселенцям нашого села в перші часи їх осілості? Звичайно погано, навіть дуже. А землі кожному поселенцю пан давав, як ми вже згадували, стільки, скільки він міг обробити. Але чим було цю землю обробляти?   Дерев’яний плуг і дерев’яний роскаль. Щоб обробити один гектар землі - виорати, засіяти й заборонувати - можна було затратити майже цілий тиждень.  Пшениці ніхто не сіяв. Сіяли тільки жито, ячмінь, просо і кукурудзу - основну культуру і втой час і сьогодні на Буковині. Пізніше з’явилась і картопля, але ця картопля була завбільшки як голубине яйце. Люди, в ті часи коли Буковина була під Молдавією, жили у вічному страху. Бо хоч Молдавія тоді була під владою Туреччини, та татари, як союзники турків, позволяли собі часто нападати на Молдавію, спалюючи села, забираючи худобу, молодих людей в полон, а старих і малих убивали. З приходом Австрії на Буковину життя трохи покращало. Селяни стали жити трохи спокійніше. Прийшла можливість збувати деякі продукти.  

     З’явився попит на на хліб і на м’ясо, але хліб був лише в пана, а селянин його не мав. Який адміністративний порядок був на селі за часів панщини? Пан був власником не лише землі, а й власником кожного жителя свого села. Селянин не мав права без дозволу пана покинути село. В селі між селянами був двірник. Двірником він називався тому, що був призначений від двора, тобто від пана. Пан мав своїх слуг , які називалися гайдуками ( ватагами ). Це були люди з селян, але вони жорстоко розправлялися з тими хто не підкорявся панським розпорядженням або не йшов на панщину.